До ____________________ суду _________________ (підставити назву суду)
_______________________________________,(підставити свої прізвище, ім’я, по батькові)
__________________________________________ (підставити свою адресу)
У справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..122 ч.4 КпАП України
Адмінпротокол на мене складено за те, що ніби-то „___”____________200__р., (підставити дату) керуючи автомобілем _____________ держ.№ _______________ (підставити дані транспортного засобу) на _________________________________ (підставити місце), ______________________________________________, (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складено адмінпротокол, наприклад, „проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора”, або „виїхав на смугу зустрічного руху”, або „не надав перевагу пішоходам, що рухалися нерегульованим пішохідним переходом”, тощо, змусивши _____________________________ (підставити наявні у протоколі дані про учасника руху – автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку.
Насправді це не відповідає дійсності з таких підстав.
Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не створювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною переходу. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов’язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.
Окрім того, цей обов’язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визначення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.
В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.
Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перетинання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.
Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов’язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.
Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного руху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов додатком 2 до ПДР. (для об’їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об’їзду відсутня, обгону одиночного транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше 30 км/год.) І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.
Також слід зазначити, що ст..122 КпАП України недаремно передбачає окремо відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, окремо за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.
Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обстановку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, якщо їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст..272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст..256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.
До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх „заінтересованості”. Проте ст..272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст..256 КпАП. За таких умов є необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме: __________________________________________________ __________________________________________________ ____________________________________________ (підставити дані – прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)
На підставі викладеного, керуючись ст..268 КпАП України,
ПРОШУ:
Викликати у судове засідання та опитати особу, яка склала адміністративний протокол; Викликати у судове засідання зазначених свідків; Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..122 ч.4 КпАП України, щодо мене, закрити, за відсутністю у моїх діях складу зазначеного правопорушення. „_______”__________ 200__р.
Підпис
Додаток: матеріали, що характеризують особу, на ____ аркушах.
Прокурору _________________ (підставити назву суду)
_______________________________________,(підставити свої прізвище, ім’я, по батькові)
__________________________________________ (підставити свою адресу)
На постанову судді ______________________________________ суду _______________________ (підставити назву суду та прізвище, ініціали судді)
Від „____”_____________200__р. (підставити дату)
У справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст..122 ч.4 КпАП України
СКАРГА.
Зазначеною постановою мене визнано винним у тому, що ніби-то „___”____________200__р., (підставити дату) керуючи автомобілем _____________ держ.№ _______________ (підставити дані транспортного засобу) на _________________________________ (підставити місце), ______________________________________________, (підставити суть порушення, яке ніби-то мало місце, і за яке складено адмінпротокол, наприклад, „проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора”, або „виїхав на смугу зустрічного руху”, або „не надав перевагу пішоходам, що рухалися нерегульованим пішохідним переходом”, тощо, змусивши _____________________________ (підставити наявні у протоколі дані про учасника руху – автомобіль чи пішохода) різко змінювати швидкість або напрямок руху, чим створив аварійну обстановку. За це порушення до мене застосовано адміністративне стягнення у вигляді __________________________________________________ ___ (підставити вид та розмір адміністративного стягнення).
Зазначена постанова суду не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи з таких підстав.
Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не створювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною переходу. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов’язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.
Окрім того, цей обов’язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визначення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.
В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.
Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перетинання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.
Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов’язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.
Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного руху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов додатком 2 до ПДР. (для об’їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об’їзду відсутня, обгону одиночного транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше 30 км/год.) І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.
Також слід зазначити, що ст..122 КпАП України недаремно передбачає окремо відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, окремо за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.
Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обстановку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, якщо їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст..272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст..256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.
Між тим, ці дані відсутні як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові. Таким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів складу зазначеного адміністративного правопорушення по справі відсутні.
До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх „заінтересованості”. Проте ст..272 КпАП не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є порушенням ст..256 КпАП. За таких умов при розгляді справи судом було необхідним опитати цих свідків у судовому засіданні, а саме: __________________________________________________ __________________________________________________ ____________________________________________ (підставити дані – прізвища, імена, по батькові та адреси свідків)
Цього судом не було зроблено, що також негативно позначилося на повноті розгляду та обґрунтованості рішення по справі.
За таких умов не можна вважати, що у моїх діях є склад зазначеного правопорушення. Більше того, сам адмінпротокол не відповідав вимогам закону, і не підлягав розгляду у суді. У відповідності до п.2 ст.278 КпАП України, суд при підготовці до розгляду справи має перевірити, зокрема, правильність скаладання протоколу. Як видно з наведеного, суд не зробив цього і почав розглядати справу передчасно.
Окрім цього, справу розглянуто з істотним порушенням моїх процесуальних прав.
Так, у відповідності до ст..268 КпАП, мене повинно було бути завчасно повідомлено про дату та час судового засідання. В даному випадку про „завчасність” не може бути й мови, оскільки, як видно з матеріалів справи, сам розгляд справи відбувся на наступний день після того, як було складено протокол. При цьому порушено й порядок повідомлення, оскільки повідомлено мене не судовою повісткою, а так званим „сповіщенням”, який документ не має процесуальної форми, не передбачений чинним законодавством, виданий не судом, а співробітником ДАІ, який взагалі не має повноважень на призначення часу розгляду справи суддею.
Окрім того, передачею справи співробітником ДАІ безпосередньо до суду, а не у встановленому відповідним нормативними актами, зокрема, пп.. 6.2 – 6.7ІНСТРУКЦІЇ з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2003 р. N 1217 ), також порушено безпосередньо як вимоги чинного законодавства, так і мої права, зокрема, на отримання копії протоколу у підрозділі ДАІ (п.2.1 зазначеної Інструкції), оскільки справа у підрозділі ДАІ не перебувала.
Нарешті, такою передачею справи до суду порушуються як вимоги ст..257 КпАП, яка передбачає пересилання у встановленому порядку справи до суду, так і Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджено Наказом ДСА України 27.06.2006 N 68), а саме таких пунктів:
2.1. Усі судові справи та кореспонденція, у тому числі
документи, надіслані електронною поштою, факсимільним зв'язком, а
також телеграми, що надходять до суду, приймаються, опрацьовуються
та під підпис передаються за призначенням працівниками апарату
суду відповідно до обов'язків.2.2. Працівник апарату суду, на якого відповідною Посадовою
інструкцією покладено обов'язки щодо приймання судових справ і
кореспонденції, у день їх надходження перевіряє цілісність пакетів
та конвертів і відповідність їх адресування, з дотриманням
установлених правил безпеки розкриває пакети й конверти, перевіряє
відповідність вкладень до опису (наявність додатків до документа),
проставляє на правому нижньому чи іншому вільному від тексту місці
супровідного листа до судової справи (матеріалу), першої сторінки
листа чи іншого документа реєстраційний штамп суду, у якому
зазначає дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер
згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції (додаток 1). Конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються
до одержаних документів. У разі одержання матеріалів у пошкодженій
упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено
відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це
складається акт (додаток 2) у двох примірниках, один примірник
якого надсилається відправнику, а другий - долучається до
одержаних матеріалів і передається разом з ним для розгляду за
належністю.
Очевидно, що виконати усі вказані вимоги при такій передачі неможливо.
2.8. Після попереднього розгляду документа керівництвом і
призначення виконавця в той самий день документ повертається до
працівника апарату суду, який здійснював його реєстрацію, для
реєстрації резолюції. До журналу реєстрації вхідної кореспонденції
вносяться відомості про зміст і дату накладення резолюції,
прізвище та ініціали виконавця, термін виконання, дата передачі
документа виконавцеві.
Очевидно, що пройти усі вказані процедури у період від дня порушення до моменту розгляду справи амдінматеріал не міг.
3.5. Матеріали про адміністративне правопорушення, а також
подання щодо застосування конфіскації предметів реєструються в
обліково-статистичній картці на справу про адміністративне
правопорушення (додаток 26 ( za860-06 ) та в алфавітному покажчику
справ про адміністративні правопорушення (додаток 27). В
алфавітному покажчику справ про адміністративні правопорушення
відображаються дані про кожну особу, щодо якої надійшов для
розгляду протокол про адміністративне правопорушення.
Навряд чи це могло бути здійснено до розгляду справи при такому порядку її передачі.
І ці порушення не є суто формальними. Такий строк розгляду справи завадив мені реалізувати свої права, передбачені ст..268 КпАП України, зокрема, звернутися до адвоката, підготувати письмове клопотання по справі, зібрати документи, які характеризують особу. Враховуючи викладені вище аргументи, таке клопотання повинно було міститися у матеріалах справи.
Захід адміністративного стягнення також обраний із порушенням вимог закону. У цій частині постанова суду абсолютно не мотивована. Суд взагалі не вказав жодного доводу, на підставі якого обирає адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, а не, наприклад, штрафу. Тобто і у цій частині постанова є голослівною та необґрунтованою. До того ж, такою, що явно порушує вимоги ст..33 КпАП України, яка передбачає врахування особи порушника, його майнового стану, пом’якшуючих обставин тощо при обранні виду адміністративного стягнення. Ані з матеріалів справи, ані з тексту постанови не видно, щоб усі ці аспекти досліджувалися та враховувалися. При цьому у матеріалах справи і не міститься ніяких документів, які б підтверджували моє місце роботи, професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому і у цій частині постанова є невідповідною матеріалам справи та необґрунтованою, оскільки даних про обставини, які мають враховуватися судом, у справі відсутні, отже, суд і не міг їх врахувати.
Більше того, у постанові із незрозумілих причин вказано, що я „не працюю”, хоча насправді це не відповідає дійсності.
З наведеного є очевидним, що, розглядаючи справу, суд значно відступив від принципів повноти та об’єктивності судового розгляду, та порушив вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення”, яка передбачає:3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розглядісправи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно,повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її вточній відповідності із законом.23.12.2005 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеногопідходу до судового розгляду справ про адміністративніправопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, якихпритягають до відповідальності, потерпілих, їх законнихпредставників і захисників. Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративнеправопорушення у присутності особи, яка притягається доадміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеноїособи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне їїсповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшлоклопотання про його відкладення. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувативсі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), утому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченимстаттями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібнонавести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особоюадміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхиленняінших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловленихостаннім доводів.На підставі викладеного, керуючись ст..294 КпАП України,
ПРОШУ:
Внести протест на зазначену постанову судді у справі про адміністративне правопорушення, на предмет скасування постанови та закриття справи за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення. „_______”__________ 200__р.
Підпис
Додатки: 1). Копія постанови суду; 2). Матеріали, що характеризують особу, на ____ аркушах; 3). Довідка про склад сім’ї та документи про пільги, стан здоров’я членів сім’ї на ____ аркушах.
___________________________________ (підставити адресу органу ДАІ або внутрішніх справ)
На вилучення посвідчення водія
СКАРГА
(У порядку ст..267 КпАП України)
„____”__________ 200__р. (підставити дату) я під час керування автомобілем __________________________________, держ.№ ______________ (підставити марку та державний номер автомобіля) був зупинений співробітником ДАІ та передав йому свої документи для перевірки
потрапив у ДТП та під час оформлення ДТП передав свої документи співробітнику ДАІ
__________________________________________________ ________________ (підставити дані співробітника ДАІ, якщо вони відомі, якщо вони невідомі, то вказати, що відомо про нього: номер нагрудного знаку, номер службового транспортного засобу, абощо. Якщо співробітник ДАІ не представився, на це також необхідно вказати.)
Зазначеним співробітником ДАІ було складено щодо мене адмінпротокол за ст.. _________ КпАП України (підставити статтю закону, за якою складено адмінпротокол).
При цьому співробітником ДАІ вилучено у мене посвідчення водія. До талону до посвідчення водія ніякого запису про вилучення не зроблено.
Протоколу вилучення посвідчення водія не складено.
Зазначені дії співробітника ДАІ є незаконними з таких підстав.
По-перше, ст..260 КпАП України обумовлює вжиття будь-яких заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення виключним переліком обставин. У даному випадку не було ані необхідності припинення правопорушення (оскільки автомобіль було вже зупинено працівником ДАІ, до того ж, вилучення посвідчення не може бути засобом припинення правопорушення), ані ситуації, коли вичерпано інші заходи впливу; не було також необхідності встановлення моєї особи, оскільки вона підтверджена документами, в т.ч. тим же посвідченням водія; не було і неможливості складання протоколу про адміністративне правопорушення, що випливає з того факту, що фактично протокол складено; не було і необхідності забезпечення саме таким чином своєчасності та правильності розгляду справи, а порядок виконання постанов передбачений Законами України „Про дорожній рух” та „Про виконавче провадження”.
По-друге, відповідно до зазначеної статті, заходи забезпечення провадження застосовуються виключно у випадках, прямо передбачених законом України. Між тим, на даний час ніякий закон не передбачає прямо повноважень працівника ДАІ вилучати посвідчення водія при складанні протоколу про адміністративні правопорушення. Більше того: зі ст..265 КпАП України норма, яка давала такі повноваження, була виключена Законом №2350-ІІІ від 05.04.2001р. З чого видно пряму волю законодавця на те, щоб такі повноваження у законодавстві не містилися.
По-третє, у відповідності до ч.2 ст.260 КпАП, порядок, зокрема, вилучення речей та документів визначається самим Кодексом та іншими законами України. Таких норм на даний час ані КпАП України, ані інші закони, щодо вилучення посвідчення водія при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не містять.
По-четверте, ст..265 КпАП передбачає виключно речей та документів, які були знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення. Посвідчення водія не є ні тим, ні іншим, отже, і не може бути вилучено у відповідності до цієї статті.
По-п’яте, у відповідності до ст..265 КпАП, вилучатися можуть тільки речі та документи, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей. Жодна з цих процесуальних дій щодо мене не вчинювалася, і відповідних протоколів не складалося.
По-шосте, не складалося і протоколу вилучення, що є порушенням ч.2 ст.265 КпАП.
По-сьоме, у талон до посвідчення водія не внесено відмітки про вилучення посвідчення. Навіть у випадку, якби саме вилучення було законним, це істотно порушувало б мої права, оскільки не давало б можливості керування транспортним засобом, та порушувало б пп..1, 3 Положення про талон до посвідчення водія (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства внутрішніх справ України від 2 квітня 1994 р. N 166). При цьому слід вказати, що зазначене Положення повинно застосовуватись тільки у межах, у яких воно не протирічить нині діючому законодавству та Конституції України, у відповідності до положень ст..8 Конституції, пп..2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.
Слід вказати, що відповідно до ст..19 Конституції України, посадова особа органу державної влади (а співробітник ДАІ, який складає протокол про адміністративне правопорушення, виконує саме функції такої особи) має діяти виключно у межах, способом і у порядку, прямо передбаченими законом України.
Як видно з зазначеного, ані самі такі дії, як вилучення посвідчення водія до винесення судом рішення по справі, ані спосіб їх вчинення, - законодавством України не передбачені. За таких умов вчинення цих дій посадовою особою є неприпустимим з точки зору Конституції та законодавства України.
До цього слід додати, що і сам протокол про адміністративне правопорушення складений безпідставно та не відповідає вимогам законодавства України, що відображено у клопотанні, поданому мною до суду, копія якого додається.
На підставі викладеного, керуючись ст..267 КпАП України,
ПРОШУ:
1). Визнати незаконним вилучення у мене посвідчення водія працівником ДАІ __________________________________________________ _______ (підставити дані працівника ДАІ, якщо вони є) ; 2). Повернути мені вилучене посвідчення водія.
„____”__________200__р.
Підпис
Додаток: копія клопотання по справі про адміністративне правопорушення на _____ аркушах.
(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, – прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)
У справі про адміністративне правопорушення,
Передбачене ч.3 ст.122 КпАП України,
СКАРГА.
Зазначену постанову винесено щодо мене співробітником ДАІ ніби-то за перевищення швидкості руху.
Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме моєму автомобілю. Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мого автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від мого автомобіля.
При цьому у момент, близкий до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався автомобіль (вказати марку та/або номерний знак).
У відповідності до стст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірбвальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.
Номер засобу вимірювальної техніки у протоколі та постанові відсутній, внаслідок чого перевірити наявність цих документів неможливо.
Розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ мені не повідомив, що у відповідності до вимог зазначеного закону, перешкоджає використанню результатів вимірювань.
Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год, а за таких умов гнаявність більшого перевищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.
Співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.
Співробітник ДАІ знаходився та проводив вимірювання, а також зупинив транспортний засіб, у межах дії відповідного обмеження швидкості (вказати населений пункт або дію знаку обмеження швидкості), але у момент вимірювання транспортний засіб знаходився до зазначеного знаку. Тобто дія зазначеного обмеженя на нього не розповсюджувалася.
Співробітник ДАІ зупинив транспортний засіб, після перехрестя, яким закінчується зона дії знаку обмеження швидкості (відповідно до опису знаку 3.29 у додатку 1 „Дорожні знаки” до ПДР).
При цьому слід мати на увазі, що відповідно до опису таблички 7.2.1 вона може тільки зменшувати, а не збільшувати зону дії заборонного знаку, а отже, немає підстав для збільшення зони дії вказаного знаку поза перехрестя.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не ьільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено. Про що я зазначав у протоколі.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
(Вказати дані співробітника ДАІ, який виніс постанову, – прізвище, ініціали, посаду, дату винесення постанови)
У справі про адміністративне правопорушення,
Передбачене ч.1 ст.122 КпАП України,
СКАРГА.
Зазначену постанову винесено щодо мене за ніби-то ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішоходному переході, порушення правил проїзду зазначеного переходу.
Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи з таких підстав.
У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару (узбіччя) пізніше, коли автомобіль вже перетинав перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшувати швидкість, а при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, які вже знаходяться на переході, коли він наближається до зазначеного переходу.
П.18.1 ПДР зобов’язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. В даному випадку при проїзді пішоходного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені. Враховуючи визначення перешкоди та небезпеки для руху, дані у п.1.10 ПДР, слід вважати, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішоходів або перешкоди для них не створювалося. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов’язку водія знижувати швидкість або зупинятися не снувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, передіченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам стст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків, вказаних мною, а саме: __________________________________________________ __________________________________________________ __________________________________________________ _____________________ (вказати прізвища, імена, по батькові, адреси, при можливості телефони свідків), посилаючись на те, що вони ніби-то є заінтересованими особами, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню по даній справі. Очевидно, що безпосередній очевидець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не ьільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та ін.обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено. Про що я зазначав у протоколі.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
Оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
Ответ: нововведения продолжаются((( чем дальше - тем веселее..
Цитата:
Уряд заборонив проводити додаткові техогляди автомобілів та зняв необ'єктивні швидкісні обмеження на автодорогах
05.03.2009 | 17:45 | Управління у зв'язках із засобами масової інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України версія для друку
Уряд вніс зміни до Правил дорожнього руху. Відповідну постанову Кабінету Міністрів прийнято сьогодні на засіданні Уряду.
Зокрема, постановою забороняється проведення контролю технічного стану транспортних засобів між періодичними технічними оглядами. Також внесені певні зміни щодо встановлення швидкісного обмеження.
Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зауважила, що на сьогодні на швидкісних дорогах існують необ’єктивні обмеження швидкості: «Дивна ситуація: швидкісна дорога, обмеження 80-90, а насправді в нормальних країнах там можна рухатися зі швидкістю 120-130 кілометрів на годину».
Так, змінами до ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 70 км/год., у населених пунктах на дорогах, що мають шість і більше смуг в обох напрямках – 80 км/год., у населених пунктах на дорогах, що мають шість і більше смуг в обох напрямках руху та встановлений бетонний або інший відбійник – 90 км/год.
Транспортним засобам (крім автобусів, мікроавтобусів, вантажних автомобілів та авто, яким керують водії зі стажем до 2 років) на автомагістралях дозволяється рух зі швидкістю 130 км/год., на інших дорогах поза межами населених пунктів – 110 км/год., на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 – 90 км/год.
Юлія Тимошенко також зауважила, що додаткові обмеження швидкості руху можуть бути встановлені виключно при проведенні дорожніх робіт. «Якщо на дорозі немає ремонтних робіт прописати пряму заборону встановлювати знак «40», - наголосила Глава Уряду та додала, що якщо ремонтні роботи проводяться, то вводити обмеження лише на певній ділянці цієї дороги
(c)
Взято с правительственного сайта
Прочитал не поверил, нужно спросить у придорожных внутренних органов правда или нет.
Конечно больше смахивает на утку для поднятия рейтинга Косы перед выборами.
Я конечно понимаю что довольно большое количество водителей и так ездят по городу на границе штрафов (70-75 км), но теперь без башенных станет еще больше! а при наших дорогах (точнее их отсутствия) бится будут больше страшнее.
Так что все таки это изменение благо или горе ?
Линейный вид
